Читайте также:

Написать мне письмо



УВАГА



Для тих, хто готує дисертації з історичних та філософських наук. Ваші дослідження можуть бути опубліковані у журналі

"Вісник Дніпропетровського університету.


Серія: Історія і філософія науки і техніки", що входить до переліку ВАК України.

Термін подачі матеріалів до наступного номеру - до 30 листопада 2012 року

Дивись далі
ВИМОГИ ДО КОМП’ЮТЕРНОГО ВАРІАНТА РУКОПИСУ

Объявление:



Городской семинар "История и философия науки и техники"

на тему:"ВЛАДИСЛАВ ЭДМУНДОВИЧ ДЗЕРЖИНСКИЙ. НЕИЗВЕСТНЫЕ ФАКТЫ О ЖИЗНИ И ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В УКРАИНЕ И ПОЛЬШЕ."

докладчик:Савчук В.С.

состоится 16 мая 2012 г.(среда) в 16.00 в Национальном центре аэрокосмического образования молодежи Украины, ауд.29
Приглашаются все желающие!

Вестник ДНУ "История и философия науки и техники"

Отзывы на публикации

Новости


Рейтинг@Mail.ru

УДК 001 (09) + 51 (09) + 531.534 (09)
Кушлакова Н. М., Савчук В.С.

Західнодонбаський інститут економіки і управління,
Дніпропетровський національний університет


"Харківська математична бібліотека»:
історичний досвід видання математичної наукової та науково-педагогічної лі-тератури в Україні"



Висвітлено видавничу діяльність Харківського математичного товариства, до-сліджено таку її форму як видання книжкових серій. Проаналізовано науковий рівень видань, що вийшли у серії «Харківська математична бібліотека», їх роль у математи-чному житті України. Розглянуто організаційно-фінансові засади, на яких здійснюва-лося видання серії «Харківська математична бібліотека».

У сучасних умовах для успішного розв’язання завдань вітчизняної науки та освіти необхідно використовувати все багатство науково-педагогічної думки та на-уково-педагогічного досвіду, що накопичений в Україні у попередні роки, зокрема в галузі математики. Вивчення історії розвитку математики в Україні має значні й усталені традиції, однак проблематика досліджень у цій галузі ще не вичерпана, а деякі з питань розроблені фрагментарно і вимагають додаткового висвітлення та систематизації. Однією з таких проблем є дослідження та вивчення досвіду видання науково-популярної та методико-педагогічної періодики у дорадянський період.
Математичне життя України, як і в усій Російській імперії, гуртувалося на-вколо університетів та наукових товариств. Саме вони виступали ініціаторами ба-гатьох математичних періодичних видань, історія діяльності яких бере початок у другій половині ХІХ ст. Видання відповідної періодики у вигляді журналів та збір-ників, що виходили під різними назвами, стало традиційною формою видавничої діяльності математичних товариств. Першу спробу складання історії російської ма-тематичної періодики було запропоновано В. В. Бобиніним у його роботі «Матери-алы для истории математической журналистики в России» [2]. У праці Р. О. Симо-нова розкрито роль, цілі, завдання та зміст перших російських математичних жур-налів: «Учебный математический журнал», «Вестник математических наук», «Ма-тематический сборник (второй отдел)». Перші російські математичні періодичні видання відіграли значну роль у процесі становлення та розвитку найважливіших ідей методики викладання математики. Найголовніше значення «Учебного матема-тического журнала» полягало у формуванні правильного погляду на сутність мето-ду математичних вправ у процесі викладання. Значна роль «Вестника математичес-ких наук», який вперше в Росії виступив з науковою популяризацією математики. Характер змісту другого відділу «Математического сборника», який призначався головним чином для вчителів, уже наближає його до науково-методичних жур-налів» [17, с. 13]. І. Я. Депман у своєму огляді наводить «відомості про час видання того чи іншого журналу, короткі відомості про редакторів і головних співробітни-ків, чиї праці безпідставно забуті. Для деяких видань радянського періоду, мало відомих більш широкому колу читачів, поданий і перелік головних статей. Крім того, вказані існуючі вказівники до деяких видань, які розглядаються, або присвя-чені їм оглядові статті» [6, с. 9].
Більш докладно вивчено питання видання, змісту та ролі деяких періодичних видань Російської імперії в дисертаційних дослідженнях С. О. Дахії та П. Ф. Дани-люка [4, 5]. Головна мета цих робіт – відтворити історію дореволюційних методи-ко-математичних журналів, визначити значення змісту цих видань у світлі актуаль-них завдань сучасної математики та методики її викладання зокрема.
На початку ХІХ століття видання носили здебільшого розважальний та гума-нітарно-науковий характер. Основний масив учбової літератури цього періоду складали підручники іноземної мови, що відповідало потребам суспільства в гума-нітарно освічених людях і освіті, яка була орієнтована на досягнення європейської науки і культури. Першими за часом виданнями з природничих наук були журнали з елементарної математики, які почали друкуватися з 1833 р. («Учебный математи-ческий журнал» у Ревелі, «Педагогический журнал» у Петербурзі ). Виходили ці журнали нерегулярно, а статті, вміщені на сторінках педагогічних або спеціальних математичних видань, висвітлювали в основному питання методики математики та викладання арифметики. Кінець 50-х і початок 60-х років став для Росії періодом перелому економічного і політичного життя, що сприяло зародженню суспільно-педагогічного руху в країні. Інтерес до науки, і педагогічної зокрема, нагальна по-треба в обміні думками з питань, що хвилювали прогресивну частину суспільства, викликали необхідність створення нових журналів, які стали провідниками і попу-ляризаторами передових поглядів та ідей у російській науці («Журнал для воспита-ния», «Русский педагогический вестник» і «Учитель» у Петербурзі, «Вестник ма-тематических наук» у Вільно тощо ). Кожний з цих журналів мав на меті розробку актуальних для свого часу питань, спрямованих головним чином на покращення освіти в середніх навчальних закладах. Досягненню ж поставлених завдань і вті-ленню намірів заважала короткочасність їх існування, що мала різні причини, серед яких найважливіші. – фінансові проблеми, пов’язані з видавництвом, обмежена кі-лькість читачів та передплатників .
Пізніше почали друкуватись журнали з більш тривалим життєвим циклом: «Педагогический сборник», «Семья и школа»” в Санкт-Петербурзі, «Математичес-кий сборник», який видавався Московським математичним товариством, «Матема-тический листок» і «Физико-математические науки» в Москві, «Журнал элемента-рной математики», «Вестник опытной физики и элементарной математики» в Києві (а згодом в Одесі) [6].
У створенні і виданні періодичних часописів приймали участь здебільшого представники вітчизняної математичної науки, які ніколи не цуралися ні популяри-зації науки, ні підготовки методичних рекомендацій і підручників для школи. На сторінках журналів розроблялись не лише нові напрями розвитку математичної на-уки, а й оригінальні методики викладання математики, які не поступалися своїм рівнем методичній думці західноєвропейських країн майже на всіх етапах, а то й випереджали їх.
Харківське математичне товариство (1879 р.), яке мало на меті «сприяти роз-робці як чисто наукових, так і педагогічних питань із галузі математичних на-ук»[16, с.2] не було винятком у справі формування видавничої діяльності. З перших днів існування діяльність товариства знайшла відбиття в журналі «Сообщения и протоколы заседаний Харьковского математического общества», який з 1888 року виходив під назвою «Сообщения Харьковского математического общества» (СХМО). Відкриття в Харкові Математичного товариства і його видавнича діяль-ність не залишилися поза увагою наукової спільноти, бо «харківські математики до революції друкували свої наукові праці більшою мірою в журналі “Сообщения Ха-рьковского математического общества”, який невдовзі став одним з кращих росій-ських математичних журналів» [12, с. 23]
Підтвердження цього факту знаходимо також і у Великій радянській енцик-лопедії (2 видання) в статті «Математичні журнали», де СХМО віднесено до «най-старіших і найбільших математичних журналів, які продовжують зберігати пер-шість і до теперішнього часу». У той же час менш відома діяльність товариств й інших інституцій з підготовки й видання книжкових серій, у яких були представле-ні новітні досягнення видатних вітчизняних і зарубіжних математиків з питань “чи-стої” математики та методики викладання математики.
Метою даної роботи є висвітлення видавничої діяльності Харківського ма-тематичного товариства з точки зору розповсюдження та популяризації математич-них досягнень в Україні та поза її межами через таку форму організації видавничої діяльності як видання книжкових серій.
Адже діяльність товариства не обмежувалась лише виданням СХМО. Зокре-ма, досить широкого розповсюдження і популярності серед вчених і викладачів ма-тематики набуло видання «Харьковской математической библиотеки» (ХМБ), яка почала виходити з 1909 року. В той час, як на Заході питання друку видатних мате-матичних творів вирішувався більшою мірою виданнями академій, у Росії таких центрів майже не існувало. «Між іншим саме в Росії при наявності малої кількості її наукових центрів важливо дати в руки кожному бажаючому класичні твори літе-ратури за доступною ціною. До малочисленного поки що досвіду в цьому напрямку (Казанські видання, видання «Mathesis» в Одесі) приєднується і наша спроба» - на-голошується в передмові до першої книжки зазначеного видання. [18]
У справі організації такої бібліотеки для ХМТ яскравим прикладом для на-слідування була діяльність математичного відділення Новоросійського товариства дослідників природи, члени якого В.Ф. Каган, І.В. Слєшинський, В.А. Ціммерман, І.Ю. Тимченко та С.О. Шатуновський, заснували у 1904 р. одне з найбільш крупних наукових видавництв як в Україні, так і в Російській імперії, під назвою «Mathesis». [8, 13] Видавництво «Mathesis» випускало математичну літературу за трьома осно-вними серіями. «Харківська математична бібліотека» повинна була складатися з двох серій.

До першої серії ХМБ (серія А) планувалося включати класичні твори, досту-пні і необхідні в першу чергу викладачам, тобто ця серія була більш наближена за своїм призначенням до серії І видавництва «Mathesis». Друга серія (серія В) пови-нна була містити огляди і монографії з окремих питань або цілих розділів матема-тичних знань.
Першою книжкою, виданою ХМБ, була робота Я. Штейнера. Якоб Штейнер – видатний швейцарський математик, який став одним з творців проективної гео-метрії. Народився в сім’ї селянина, на 19-му році свого життя ледве умів читати, але у подальшому досяг значущих успіхів в математиці. Початок наукової діяльно-сті і кар’єри збігся з його 30-річчям. На цей час припадає і «визнання великого та-ланту в людині, що стоїть на чолі тих, хто підняв в новітній час геометрію на нечу-вану досі висоту».[18, с. ХІІ – ХІІІ] Я. Штейнер умів чудово уявляти різні геомет-ричні форми і комбінувати їх. У своїх працях зробив спробу будувати геометрію без використання аналітичних методів. У 1833 році була видана його книга «Геоме-тричні побудови, які здійснюються за допомогою прямої і сталого кола», головна мета якої – підтвердити можливість виконання будь-яких геометричних побудов за допомогою лише однієї лінійки. Автор показав, що всі побудови, навіть найсклад-ніші, спираються на дві основні побудови:
- знайти перетин прямої і кола,
- знайти перетин двох кіл.
А розв’язок будь-якої задачі спирається на розв’язок єдиної головної задачі: знайти перетин прямої і кола.
Робота складається з трьох глав:
у першій наведені деякі властивості прямолінійних фігур стосовно січних, гармонійних променів і точок, а також побудови за допомогою однієї лінійки при відомих припущеннях, тобто якщо задані або паралельні, або в даному співвідно-шенні розділені прямі, то можна від інших прямих, заданих за величиною і поло-женням, брати довільні кратні, ділити і проводити інші паралельні прямі, а також ділити навпіл прямі кути і брати кратні будь-яких даних кутів;
у другій розглядаються гармонійні властивості кола, центри проекції двох або декількох кіл стосовно двох фундаментальних задач;
у третій подано розв’язок усіх геометричних задач за допомогою лінійки, як-що задано деяке нерухоме коло.
Для видання першого випуску серії А роботи Я. Штейнера «Геометрические построения, выполняемые посредством прямой линии и неподвижного круга, как предмет преподавания в средних учебных заведениях и для практического приме-нения» за клопотанням Математичного товариства було виділено кошти фізико-математичним факультетом Харківського університету у розмірі 330 крб. 25 коп. на 1000 примірників, з яких типографією доставлено 908 повних прим. і 92 прим. без креслень. Всього від продажу було отримано лише 330 крб. при собівартості одного примірника близько 33 коп.
У передмові до першого видання ХМБ Д. Синцов відмічає, що робота Я. Штейнера «Геометрические построения, выполняемые посредством прямой линии и неподвижного круга, как предмет преподавания в средних учебных заведениях и для практического применения (1833)» «виступає тією ланкою, що пов’язує мате-матику середньої школи з математикою школи вищої. Переваги викладення і вибо-ру матеріалу не дали застаріти цьому геометричному творові Штейнера»[18, с. ІІІ]
Через два роки після першого випуску побачив світ подвійний (2-3) випуск серії А, в якому представлено перевидання найголовнішої праці нашого видатного співвітчизника професора Казанського університету М. І. Лобачевського «Новые начала геометрии с полной теорией параллельных»
Микола Іванович Лобачевский – видатний російський вчений, творець неевк-лідової геометрії. Народився в сім’ї повітового землеміра в місті Нижній Новгород. Ставши в 1807 році студентом Казанського університету, захоплюється вивченням фізико-математичних наук. У галузі математики, насамперед в геометрії, М.І. Ло-бачевский здобув безсмертну славу. Починаючи з 1823 року, М.І. Лобачевський в геометрії йде своїм шляхом, який докорінно відрізняється від традиційного (за Ев-клідом). 23 лютого 1826 року, коли до фізико-математичного відділу Казанського університету було подано рукопис праці «Скорочений виклад початків геометрії»”, вважається днем народження неевклідової геометрії. Пізніше, в 1835-1838 рр., в «Наукових записках» Казанського університету була опублікована праця «Нові по-чатки геометрії з повною теорією паралельних ліній». Вперше російською мовою цю роботу опубліковано в третьому томі «Математического сборника» (Москва, 1868 р.), а в 1883 р. передруковано в першому томі «Собрания геометрических со-чинений Н. И. Лобачевского», виданому Казанським університетом. У передмові до другого випуску серії А ХМБ так обгрунтовано вибір опублікованої праці: «Нам здавалося тому доцільним дати російському читачу можливість вивчати в оригіналі цей “дійсно зразковий твір”... Ми обмежились тим, що передрукували лише перші одинадцять глав, не беручи до уваги глави ХІІ і ХІІІ, які за своїм змістом мають лише віддалене відношення до основної задачі цієї роботи – викладення геометри-чної системи, що грунтується на заміні Евклідова постулата про паралельні іншим» [10, с. ІІІ].
У цій роботі вчений дав повний, систематичний виклад нової геометрії, пере-конливо показав, що його нова геометрія ні при якому подальшому логічному роз-витку не суперечить традиційній геометрії Евкліда. В перших шести главах подано перші геометричні поняття; визначення та властивості, дослідження та вивчення нової геометрії починається з 7-ої глави.
У математичному світі вихід з друку другої книжки ХМБ серії А не пройшов безслідно. «Вихід “Нових початків” в доступному, ретельно проредагованому ви-данні має велику наукову цінність; ми не маємо сумнівів, що другий випуск ХМБ буде мати велике розповсюдження... Харківське видання “Нових початків” безпе-речно буде сприяти ознайомленню російських математиків з неевклідовою геомет-рією і викличе їх сердечну вдячність харківським математикам...»[7, с. 342
Ця книжка і наступні видання серії «Харьковская математическая библиоте-ка» були підготовлені членами Харківського математичного товариства і видані на власні кошти. На видання 1500 екземплярів було витрачено 801 крб. 60 коп. - собі-вартість подвійного видання становила 53,4 коп., а ціна при продажу - 1 крб. “Ти-пографія М. Зільберберга зробила зі свого боку все можливе, щоб, не збільшуючи вартість, зробити зовнішність книжки вартою її змісту”, - наголошує Д. Синцов у передмові до видання [10].
У першому випуску серії В було вміщено роботу Е. Пікара «О развитии за последние 100 лет основных теорий математического анализа (три лекции)».
Еміль Пікар - французький математик, якому належать фундаментальні до-слідження з диференціальних рівнянь, з теорії аналітичних функцій, алгебраїчних функцій та ін.
У цій роботі викладено в доступній формі виключно важливі математичні ідеї, які, на жаль, були майже невідомі вітчизняним вченим.
У першій лекції автор показав розвиток деяких математичних понять і зокре-ма поняття функції протягом останнього століття. Друга лекція присвячена аналізу загальних поглядів на теорію диференційних рівнянь.

У третій лекції розглянуто теорію аналітичних функцій і деякі класи функцій та їх значення в математичному аналізі.
Книжка Е. Пікара «О развитии за последние 100 лет основных теорий мате-матического анализа (три лекции)» вийшла у світ в 1912 році. Її вихід був пов’язаний, як підкреслює С. Н. Бернштейн, з тим, що «в наш час набувають особ-ливого значення огляди загального характеру, присвячені більш або менш широким розділам математики, які дозволяють орієнтуватися в останніх без значних спеціа-льних знань. ...вони головним чином відкривають широкі чіткі перспективи, знайо-млячи в доступній формі з сутністю досягнутих вже результатів, і разом з тим ви-світлюють напрямки та шляхи, за якими можна йти далі, попередньо отримавши відповідну підготовку.
Зразком популярного математичного твору останнього типу, є три лекції Пі-кара, читані ним в Америці (Worcester) 1899 р., в яких автор викладає розвиток найважливіших ідей і теорій аналізу за ХІХ-е століття» [15]. Ця третя книжка серії “Харьковская математическая библиотека” вийшла тиражем 600 примірників. Вар-тість видання становила 287 крб., ціна – 50 коп., а виторг від реалізації лише 111 крб. 67 коп.
Другою книгою серії В був цикл праць Лежен-Діріхле, Рімана, Ліпшиця «Ра-зложение функций в тригонометрические ряды».
Петер Густав Лежен-Діріхле – відомий німецький математик французького походження, зробив ряд важливих відкриттів у теорії чисел. У галузі математично-го аналізу він вперше точно сформулював і дослідив поняття умовної збіжності ря-ду, дав строге доведення можливості розкладання в ряд Фур’є кусково-неперервної і монотонної функції та ін.
Георг Ріман – німецький математик, наукова спадщина якого досить різно-планова - це роботи з геометрії, математичної фізики, теорії тяжіння, електрики та магнетизму, теорії еліптичних функцій. Про широту наукових інтересів вченого свідчить і той факт, що його ім’ям названо багато математичних тверджень: теоре-ма Рімана-Коші про алгебраїчні функції, гіпотеза Рімана про розподіл нулів дзета-функції, матриця Рімана в теорії абелєвих функцій та ін. Останні праці вченого ляг-ли в основу досліджень теорії диференціальних рівнянь.
Рудольф Лівшиць – німецький математик, найважливіші дослідження якого стосуються теорії чисел, рядів, диференціальних рівнянь і багатомірної геометрії. При дослідженні збіжності ряду Фур’є для функції f (x) сформулював достатню умову, яка носить його ім’я.
Переклад трьох мемуарів цих вчених вийшов з друку в 1914 році. Ці роботи є класичними в теорії тригонометричних рядів. У передмові до видання четвертої книжки ХМБ С.Н. Бернштейн підкреслив, що «основним (в теорії тригонометрич-них рядів) є питання про умови, необхідні та достатні для можливості розкладу фу-нкцій в тригонометричний ряд, що збігається. Цьому питанню присвячені роботи Діріхле, Рімана та Лівшиця» Достатні умови збіжності тригонометричного ряду досліджено в роботі Діріхле, а пізніше розвинуто і доповнено Ліпшицем. Мемуар Рімана присвячений дослідженню необхідних умов.
Ця книжка призначалась головним чином не для педагогів-викладачів серед-ньої школи, а для початківців-математиків, де в доступній формі викладено класи-чні мемуари по одному з основних питань аналізу. З цієї точки зору “вона наближа-ється до першого випуску цієї другої серії – книжки Пікара «О развитии за послед-ние 100 лет основных теорий математического анализа (три лекции)», яка є всту-пом в серію класичних мемуарів з теорії функцій, першим з яких і є даний випуск» [19]. Робота вийшла з друку в 1914 р. На її видання товариство витратило 353 крб. 30 коп. при тиражі 1000 прим. і ціні 50 коп.
Слід відзначити, що до перекладів та редагування залучались відомі вчені-математики – члени ХМТ, зокрема С.Н. Бернштейн, Г.О. Грузинцев, Д.М. Синцов. С.Н. Бернштейн активно співробітничав і з видавництвом «Mathesis», що давало можливість бути в курсі справ по виданню відповідної математичної літератури [17, с. 199].
Всі відомості по виданню серії книжок «Харьковская математическая библи-отека» можна одержати із Звіту по видавництву та продажу книжок серії «ХМБ», який додано до Звіту про діяльність Харківського математичного товариства за 1913 - 1914 рік. [13, с. 15 - 16]
Як видно з протоколу засідання ХМТ від 27 лютого 1914 року, звіт про ви-дання ХМБ був заслуханий і затверджений [13, с. 16]. Докладно розглянувши цей документ, можна з’ясувати, що:
- загальні витрати на видавництво книжок становлять 1772 крб. 15 коп.;
- загальний тираж 4100 примірників;
- виторг від реалізації 759 крб. 01 коп.;
З метою розповсюдження математичної літератури книжки серії «ХМБ» ви-давались перекладачам і редактору для роздачі та розсилки, а також різним особам і магазинам (розсилка післяплатою), здавались продавцям книг на комісію, були продані:
- на І та ІІ З’їздах викладачів математики,
- на з’їзді в Тифлісі,
- на Петроградських жіночих курсах,
- у Московському математичному гуртку.
Конкурувати з таким видавництвом як «Mathesis» було важко, адже за 10 ро-ків (з 1904 по 1914 рр.) у ньому вийшло 143 видання, тоді як у ХМБ з 1910 по 1914 рр. – лише 4. Але, враховуючи фінансовий стан ХМТ, навіть видання цих книг ста-ло подією у математичному житті України.
Як бачимо, Харківське математичне товариство не зважаючи на великі для нього матеріальні витрати, пов’язані з виданням Харківської математичної бібліо-теки, все ж намагалося втілювати в життя накреслені завдання – знайомити читачів з математичною літературою останніх років, спростити якомога більше для викла-дачів шкіл детальне вивчення різноманітних тем. Але «війна 1914 - 1918 рр., на-жаль, обірвала вихід видань Харківської математичної бібліотеки, які прекрасно видавались» [1, с. 9].
Бібліографічні посилання

1. Академик Д. М. Синцов. Некролог // Записки научно-исследовательского института математики и механики и Харьковского математического общества. – Т. 19. – Харьков, 1948. – Серия 4.
2. Бобынин В.В. Материалы для истории математической журналистики в России. // Физико-математические науки. – 1971. – 2 серия. – т. 1.
3. Гордевский Д. З. Педагогическая деятельность Харьковского математиче-ского общества за 90 лет его существования (1879 - 1969) // Вопросы методологии и методики преподавания в высшей школе. – Харьков: ХУ, 1973. – Вып. 2. – С. 107-115
4. Данилюк П. Первый на Украине методико-математический журнал и его значение в борьбе за улучшение математической подготовки учащихся. Автореф. дисс... к.и.н. – К., 1971. – 30 с.
5. Дахия С. Отечественные методические и научно-популярные журналы по математике (1883 - 1917 г.г.); их история и роль в развитии математического про-свещения в России. – Автореф. дисс... к.и.н. – М., 1971. – 20 с.
6. Депман И. Я. Русские математическме журналы для учителя. // Математи-ка в школе. – 1951. – №6. – С. 9 - 23.
7. Каган В.Ф. [Рецензия]. Николай Иванович Лобачевский. Новые начала геометрии с полной теорией параллельных. С приложением биографического очер-ка автора и примечаниями. Харьковская математическая библиотека, № 2-3, Харь-ков, 1913. Стр. ХХХІІІ + 234 // ВОФЭМ. – 1913 – № 589-600. – С. 340-342.
8. Каценельсон Ю.Д. Издательство «Mathesis» // Книга: исследования и ма-териалы. – М., 1960. – Вып. 3. – С. 360 - 375
9. Лежен-Дирикле, Риманн, Липшиц. Разложение функций в тригономет-рические ряды. – Х..: ХМБ, 1914. – 116 с.
10. Лобачевский Н. И. Новые начала геометрии с полной теорией паралле-льных. – Х..: ХМБ, 1912. – 234 с.


11. Лобачевский Н. И. Полное собрание сочинений по геометрии. Т. 1. – К., 1883. – 550 с.
12. Марчевский М. Н. История математических кафедр в Харьковском уни-верситете за 150 лет. – Харьков: ХУ, 1956. – С. 22-25.
13. Отчет о деятельности Харьковского Математического Общества за 1913 - 1914 год // Собщения Харьковского Математического Общества – Х., 1915. – 2 серия. – т. 14. – С. 11 - 16.
14. Охрименко Д.В. «Журнал элементарной математики» (1864 – 1886 г.г.) и журнал «Вестник опытной физики и элементарной математики» (1886 – 1917 г.г.) и их значение в усовершенствовании математико-педагогической культуры учителей и учащихся в России конца ХІХ и начала ХХ веков // Труды института (Московс-кий пед. институт). – 1972. – Т. 311, вып. 9. – С. 25 - 53
15. Пикар Э. О развитии за последние 100 лет основных теорий математиче-ского анализа (три лекции). – Х.: ХМБ, 1912. – 100 с.
16. Пшеборский А. П. Математическое общество (1879 - 1904) // Собщения Харьковского Математического Общества – Х., 1913. – 2 серия. – Т. 13, вып. 6 – С. 1-26 (Приложение к 13 тому).
17. Савчук В.С. Историко-научный анализ деятельности естественно-научных обществ Юга России, Крыма и Бессарабии: вторая половина ХІХ – начало ХХ в. – Дис... д.и.н. – Днепропетровск, 1995. – 450 с.
18. Симонов Р. А. Первые русские математические журналы. // Математика в школе. – 1955. – №3. – С. 13 - 20.
19. Синцов Д.М. Харьковская математическая библиотека. Серия В. № 2. Лежен-Дирикле, Риманн, Липшиц. Разложение функций в тригонометрические ря-ды. Перевод Г.А. Грузинцева и С.Н. Бернштейна. (Издание Харьковского матема-тического общества). Харьков, 1914. Стр. VІІІ + 116. // ВОФЭМ. – 1914. – № 613-624. – С. 284.
20. Штейнер Я. Геометрические построения, выполняемые посредством пря-мой линии и неподвижного круга, как предмет преподавания в средних учебных заведениях и для практического применения (1833). – Х.: ХМБ, 1910. – 96 с.

Надійшла до редколегії 15. 04.2004 р.
© 2009-2014 Савчук Варфоломей Степанович, все права соблюдены.Разработка сайта Студия Profit