Читайте также:

Написать мне письмо



УВАГА



Для тих, хто готує дисертації з історичних та філософських наук. Ваші дослідження можуть бути опубліковані у журналі

"Вісник Дніпропетровського університету.


Серія: Історія і філософія науки і техніки", що входить до переліку ВАК України.

Термін подачі матеріалів до наступного номеру - до 30 листопада 2012 року

Дивись далі
ВИМОГИ ДО КОМП’ЮТЕРНОГО ВАРІАНТА РУКОПИСУ

Объявление:



Городской семинар "История и философия науки и техники"

на тему:"ВЛАДИСЛАВ ЭДМУНДОВИЧ ДЗЕРЖИНСКИЙ. НЕИЗВЕСТНЫЕ ФАКТЫ О ЖИЗНИ И ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В УКРАИНЕ И ПОЛЬШЕ."

докладчик:Савчук В.С.

состоится 16 мая 2012 г.(среда) в 16.00 в Национальном центре аэрокосмического образования молодежи Украины, ауд.29
Приглашаются все желающие!

Вестник ДНУ "История и философия науки и техники"

Отзывы на публикации

Новости


Рейтинг@Mail.ru

УДК 001 (091) + 53 (09) (031)
В. С. Савчук

Дніпропетровський національний університет


ПРОФЕСОР ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
В. І.ДАНИЛІВ – ОДИН З МОЖЛИВИХ НОМІНАНТІВ НА НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ З ФІЗИКИ 1940 р.


Введено до наукового обігу нові джерела з життя і діяльності видатного фізика В. І. Даниліва, зокрема документи, що свідчать про запрошення вченого для участі у конкурсі на здобуття Нобелівської премії з фізики 1940 р. Уточнені біографічні дані раннього періоду життя вченого.

Історія присудження Нобелівських премій з фізики розпочалася, як відомо, з 1901 р. Саме цього року першу Нобелівську премію з фізики отримав В. К. Рентген за відкриття променів, що були названі його ім’ям (рентгенівські). Ця премія присуджувалася щорічно. Були роки, в які з різних причин премія з фізики не присуджувалася. Таких випадків у першій половині ХХ ст. було шість (1916, 1931, 1934, 1940 – 1942 рр.) [15].Зрозуміло, що переважно причиною такого явища були війни. Є підстави вважати, що саме Друга світова війна стала на перешкоді присудженню Нобелівської премії з фізики 1940 р. Але ж попередня робота з складання списку можливих претендентів на цю премію не могла не проводитися, тим більше, що вона починалася заздалегідь. Метою проведеного дослідження було з’ясування питання, чи були серед претендентів на можливих номінантів на Нобелівську премію 1940 р. з фізики вчені з Радянського Союзу, зокрема з України.
Одним з видатних представників української науки першої половини ХХ ст. в галузі фізики є Віталій Іванович Данилов, якому 10 квітня 2007 р. виповнилося б 105 років від дня народження. Саме ця постать і привернула увагу автора даного дослідження, оскільки в 30-ті рр. ХХ ст. В. І. Данилів був піонером з досліджень в галузі рентгенографічного вивчення рідкого стану речовини.
Неординарний вчений, спеціаліст в галузі фізики рідкого стану, він став людиною, яка багато в чому визначила шляхи розвитку нового напряму в фізиці в галузі рентгенографічного вивчення атомної будови рідин та фізичної теорії конденсації на світовому рівні. Найбільш докладно про життя і дослідження В. І. Данилова та його школи викладено у ювілейних статтях, присвячених його пам’яті, книзі Ю. О. Храмова [14], посібнику В.С Савчука [11], вміщеній у цьому номері журналу статті А.С. Литвинко [5]. Але нові матеріали про його життя і діяльність, зосереджені у спогадах, архівах тощо дають підстави ще раз повернутися до його особистості і доповнити деякі дані щодо його біографії та значимості наукового доробку. Автор статті давно вже збирався оприлюднити вельми цікаві документи, які поповнюють джерельну базу досліджень життя і творчості В.І. Данилова і підкреслюють як значимість його досліджень, так і рівень фізичних досліджень взагалі у Дніпропетровську та в Україні.
Виявлені нами, за результатами архівних пошуків, документи підтверджують вказану можливість перебування серед номінантів на Нобелівську премію з фізики академіка АН УРСР В.І. Даниліва [7].. Ці документи та їх опис наведені в нашій статті. Але попередньо подамо короткі уточнені відомості про період життя В.І. Даниліва до 40-х рр.. ХХ століття, тобто у період, який передував запрошенню його до номінації на Нобелівську премію з фізики. Автор зберігає транскрипцію прізвища вченого, яка наведена у запрошенні Нобелівського комітету.
Визначальним для В. І. Данилова був дніпропетровський період його життя і діяльності.
В. І. Данилів народився 28 березня ( за старим стилем ) 10 квітня 1902 р. в с. Жовте ( Желтое ) Луганської області в сім’ї вчителя. Середню освіту отримав у Катеринославській гімназії. У 1920 р. працював діловодом Собез'у у волосному виконкомі, далі вчителем у селі Родівка Артемівської округи ( нині Донецька область )[12], за деякими даними – с. Гродівка. У 1921 р. працював завідувачем позашкільним відділом районного відділу народної освіти [12].
У 1923 р. В. І. Данилов став студентом фізико-математичного факультету Катеринославського ( Дніпропетровського – з 1926 р. ) інституту народної освіти – ДІНО ( колишнього університету ). В інституті він потрапляє до семінару “підвищеного типу” з фізики, яким керував відомий український фізик, один з засновників в Україні та колишньому СРСР досліджень з фізики горіння та вибухів професор А. Е. Малиновський ( розстріляний у 1937 р. як “ворог народу” ) [11].
Після закінчення ДІНО В. І. Данилов викладає у цьому ж вузі ( 1926 – 1928 ) фізику, працює у гірничому інституті ( 1928 – 1930, основна посада ) і одночасно перебуває ( 1926 – 1928 ) позаштатним аспірантом відділення фізичних вимірювань Українського науково-дослідного інституту фізичної хімії (УНДІ ФХ відкрився першого листопада 1927 р.).
Науковим керівником В. І. Данилова був А. Е. Маліновський, який керував відділом фізичних вимірювань. Доктор фіз.-мат. наук, професор Д. С. Каменецька у своїх спогадах вказує на те, що “В. И. Данилов как физик сформировался под влиянием проф. Малиновского (ДГИ). Он (Малиновский – Авт.) основатель Днепропетровской школы физиков». Професор Д. С. Каменецька згадує у своїх спогадах один цікавий епізод, який характеризує і А. Е. Малиновського, як вимогливого наукового керівника, і В. І. Даниліва, як експериментатора: «Однажды Данилов, работая с очень точным по тому времени прибором, порвал волластоновскую нить. Приборы тогда были редкостью, и А.Э. Малиновский сказал: „Коль сумел ты порвать нить, то сумей ее сделать и укрепить. Виталий Иванович справился с этой задачей» [2]. Саме тут з’являються перші праці В. І. Данилова, виконані спільно з А. Е. Малиновським, присвячені термоелектричним властивостям металів при топленні. Вони знайшли відтворення на наукових семінарах Інституту фізичної хімії та у спільних з А. Е. Малиновським публікаціях .На жаль дослідники з історії науки припускаються помилки, щодо посади, яку обіймав В.І. Данилів в УНДІ фізичної хімії. Вони не враховують того, що видання, в яких висвітлюється історія цього інституту, за часів радянської влади навіть не згадували про розстріляного як «ворога народу» А. Е. Малиновського, аспірантом якого був В.І. Данилів в цей період. Тому з видання у видання переходить помилкове твердження, що В. І. Данилів керував у 20-х рор. відділом фізичних вимірювань вказаного інституту, зокрема це твердження присутнє й у монографії, присвяченій розвитку фізичної хімії в Україні, що вийшла вже на початку 90-х рр.. ХХ століття.
Експериментальна школа, пройдена у А. Е. Малиновського і талант дослідника швидко вивели В. І. Даниліва на самостійний шлях досліджень. У жовтні 1930 р. В. І. Даниліва ( у зв’язку з реорганізацією ДІНО ) переводять до новоствореного Фізико-хіміко-математичного інституту. У тому ж році з Дніпропетровського гірничого інституту виокремився хіміко-технологічний інститут, у якому В. І. Данилів обійняв посаду завідувача кафедри фізики. Він також починає працювати у Дніпропетровському філіалі Українського фізико-технічного інституту, створеному у 1931 р. за ініціативою А. Е. Малиновського та Б. М. Фінкельштейна [11]. Спочатку фізиком , потім старшим фізиком ( з 1933 р. ) у відділі рентгенографії, яким на той час керував Г. В. Курдюмов [11]. У 1935 р. В. І. Даниліва призначають завідувачем кафедри експериментальної фізики Дніпропетровського державного університету. За його ініціативою в ці роки створюється в університеті кафедра молекулярної фізики, яку він і очолив, і керував нею до 1941 р. Певний час він був деканом фізичного факультету Дніпропетровського держуніверситету ( 1937 – 1938 ).
На зламі 20-х – 30-х років В. І. Данилів поступово визначається з тематикою власних наукових досліджень. Цьому прияло зокрема створення у Дніпропетровську самостійного фізико-технічного інституту наприкінці 1932 р.
В.І. Данилів став піонером рентгенографічних досліджень рідкого стану в СРСР та в Україні. Один з учнів В. І. Данилова, у майбутньому професор, відомий спеціаліс з фізики рідкого стану, І. В. Радченко у своїх спогадах писав: «С первых же дней организации этой лаборатории Данилов поставил задачу: «Установить связь между структурой вещества в твердом и жидком состояниях, исследовать законы образования и роста кристаллов с тем, чтобы научиться управлять процессами кристаллизации и получать металлические слитки с наперед заданной структурой» [10]. Як характерні риси В.І. Даниліва І.В. Радченко відзначав «пытливость ума и источник вдохновения».
В архіві НАН України зберігаються записні книжки та зошити В.І. Даниліва, датовані кінцем 20-х – 30-ми рр. ХХ ст. [7]. Це здебільшого реферати та конспекти наукових статей, новітньої на той час наукової літератури з питань фізики рідкого стану. Фактично, жодна з основних праць, що торкалися питань фізики рідкого стану, не пройшла повз В.І. Даниліва. Він був добре обізнаний з працями відомих вчених в цій галузі Ф. Зауервальда, В. Теске, П. Дебая, Г. Менке, Дж. Рендалла, Г. Руксби, Г. Стюарта, Я. Френкеля та інш.
Уже у 1931 р. серед основних напрямів досліджень у дніпропетровській філії УФТІ значаться: розсіювання рентгенівських променів в розчинах, що містять важкі молекули в легкому розчиннику; вплив електричних та магнітних полів на розсіювання променів у рідинах; визначення структури рудних агломератів тощо. Одразу ж після визначення ДФТІ як самостійного інституту В. І. Данилів у 1933 р. очолює у відділі рентгенографії, яким керував Г. В. Курдюмов, лабораторію будови рідких металів. Умови праці в лабораторії були складні. Але навіть за таких умов В. І. Данилів та його учні отримали значні наукові результати з рентгенографічного вивчення рідких металів.
Грунтовні дослідження в галузі рентгенометалографії рідкого стану згуртували навколо В. І. Даниліва наукову молодь, більшість з яких були випускниками Дніпропетровського державного університету і багато представників якої надалі стали відомими вченими. Серед них були І. В. Радченко, О. З. Голік, О. Д. Козачковський, М. І. Мохов, О. І. Зубко, Б. М. Теверовський, М. Л. Левашевич В. Є. Неймарк та ін. Всі вони крім значних наукових здобутків та здібностей В. І. Даниліва відзначали його чуйність, людяність, постійну увагу до молодих вчених- його вихованців. Наведемо, зокрема, свідчення про нього, як про людину, його учня В.Є. Неймарка. У своїх спогадах він писав: «Виталий Иванович был необыкновенным человеком. Его отличало очень доброе и уважительное отношение к людям. Работая и тесно общаясь с ним многие годы, я ни разу не заметил, чтобы Виталий Иванович о ком то плохо отзывался или кого-то обидел. Это был человек высокой культуры, огромных знаний, большой внутренней скромности. О Виталие Ивановиче всегда вспоминаю с любовью и преклонением». С глибокою повагою відгукується про В. І. Даниліва і вихованець Дніпропетровського університету, колишній його аспірант у 30-ті рр., лауреат Ленінської премії з фізики реакторів, директор Фізико-енергетичного інституту в Обнінську (1973 - 1987) О. Д. Козачковський у своїх спогадах «Физик на войне» []. Зокрема він відзначає, що В. І. Данилів у своїх листах О. Д. Козачковському на фронт весь час ініціював його на продовження роботи над дисертацією. Багато таких свідчень про В. І. Данилова наведено також у працях Ю. О. Храмова. А. С. Литвинко, В. С. Савчука [5; 11; 14].
Монографія В.І. Данилова „Рассеяние рентгеновских лучай в жидкостях” (1935) за влучним виразом Ю. О. Храмова «стала настольной книгой исследователей в области рентгенографии жидкостей». Фактично усі дослідники наукової творчості В. І. Данилова [14] звертають увагу на те, що саме в цій книзі наведені структурні дослідження В. І. Данилова та його учнів, які дозволили спростувати результати модельних дослідів П. Дебая та Х. Менке (1931) на користь уявлення про структуру рідких металів і взагалі одноатомних рідин, як про структуру щільно упакованих куль. Дніпропетровські вчені довели, що різні рідкі метали мають неоднакову атомну упаковку, характер якої на невеликих ділянках досить наближений до характеру упаковки атомів у кристалі, тобто в цілому значно відрізняється від щільно упакованої структури. Значення цих і подальших праць В. І. Данилова доведено у багатьох наукових працях [1; 8; 9; 13; 14]. Одна з останніх праць, в яких розкрито значення досліджень В.І. Даниліва та його школи для формування статистичної фізики в Україні, належить перу А.С. Литвинко [5].
Відомий український фізик, проф. І. В. Радченко у своєму підручнику так писав про ті висновки, яких дійшов В. І. Данилів у 30-ті роки щодо процесів кристалізації, що відбуваються у рідких металах: «В.И. Данилов первым четко сформулировал те признаки, которыми спонтанная кристаллизация отличается от кристаллизации на примесях.
1 Вещество без примесей всегда переохлаждается до одной и той же температуры и имеет одну и ту же скорость кристаллизации при этой температуре.
2 Скорость спонтанного образования центров кристаллизации (ЦК) не зависит от продолжительности выдержки при том переохлаждении, при котором определяется число центров.
3 Если кристаллизация спонтанна, то степень переохлаждения не зависит от степени перегрева.
Он предложил... классификацию веществ по их способности переохлаждаться» [9].
Наскільки значними та піонерськими були праці В.І. Данилова у 20-ті – 30-ті роки є свідчення відомих вчених-фізиків та праці, що підсумовують певні етапи розвитку фізики рідин. Так, І. З. Фішер у книзі «Развитие физики в СССР» писал: «Ближний порядок в жидкостях был открыт в конце 20-х годов при их рентгеноструктурном исследовании и проявился на рентгенограммах в виде небольшого количества дифракционных колец, более размытых, чем в случае кристаллов. Экспериментальные исследования микроструктуры практически всех простых жидкостей (кроме тугоплавких) систематически проводилось школою В. И. Данилова... Его монографія долгое время оставалась единственной книгой в мировой литературе по вопросам строения жидкостей. Выводы, полученные В. И. Даниловым и его учениками относительно действительного строения конкретних металлических жидкостей имели важное значение для физики и металлургии» [13]. О. С. Предводітєлєв у книзі «Развитие физики в России», розглядаючи проблему рідкого стану речовини писав, що: «опыты В. И. Данилова и И. В. Радченко сделали системными вопросы изучения волновых акустических пакетов в жидкости, которые не могут существовать без образования структуры» [8]. І ще одне свідчення фундаментальності того, що було закладено В. І. Даниловим ще у 30-ті рр. ХХ ст. і, що безумовно вплинуло на запрошення Нобелівського комітету домінуватися серед претендентів на Нобелівську премію 1940 р. у галузі фізики. У поздоровленні Відділення фізико-математичних та хімічних наук АН УРСР, яке надійшло на ім’я В. І. Данилова у зв’язку з його п'ятидесятиріччям були такі рядки: «Являясь пионером в области рентгеновского исследования структуры жидкостей, Вы получили в этом трудном для исследования вопросе ряд научных результатов фундаментального значения. Вы показали, что строение жидкости характеризуется упорядоченным расположением атомов. Этим были опровергнуты неправильные представления, рассматривавшие жидкости при всех условиях как конденсированный газ. Ваши ранние исследования были обобщены Вами в вышедшей в 1935 г. монографии. Совершенствуя методику исследования, Вы показали возможности применения рентгенографического метода для определения структур сложных молекул» [7].
Визнанню праць В.І. Данилова сприяло і те, що вони досить часто друкувалися й у тих виданнях, з якими мали можливість ознайомитися вчені европейського наукового співтовариства. Зокрема багато його праць було надруковано у часописах «Журнал экспериментальной и теоретической физики» та «Journal Soviet Physik», які були відомими у світовому науковому співтоваристві.

(Translation.)

SWEDISH ROYAL ACADEMY OF SCIENCE.
NOBEL-COMMITTEE FOR PHYSICS. Strictly confidential.

Dear Sir,

We have the honour, in the name of the Swedish Royal Academy of Science, to invite you to nominate a candidate for the Nobel Prize for Physics for 1940.
In accordance with the terms of the code of statutes of the Nobel Foundation, a copy of which has been forwarded to you, the suggestion you may be pleased m make should be accompanied by a statement of the discovery or invention on which the claim to the award of the prize is based, and likewise a reasoned justification of the claim, supported by copies of such treatises and other documents as may be referred to therein. Works of an earlier date can only be considered in the event of their importance not having been demonstrated until recently. No suggestion will be considered that reaches the Nobel-Committee after January 31st 1940. The envelope containing the suggestion should be adressed:

The Nobel-Committee for Physics.
Stockholm 50 (Sweden).

It should also be stated on the envelope that the contents areasuggestion for the award of the Nobel Prize for Physics.
Stockholm Sept. 1939.


THE NOBEL-COMMITTEE FOR PHYSICS
H. PLEIJEL
Chairman

MANNE SIEGBAHN ERIK HULTHEN

AXEL E. LINDH C. W. OSEEN



A. WESTCREN
Secretary

(Переклад)

ШВЕДСЬКА КОРОЛІВСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК
НОБЕЛІВСЬКИЙ КОМІТЕТ З ФІЗИКИ Суворо конфіденційно

Шановний професор В.І. Данилів
Дніпропетровськ

Маємо честь, від імені Шведської Королівської академії наук, запросити Вас номінуватися кандидатом на Нобелівську премію з фізики – 1940.
У відповідності до положень статуту Нобелівської фундації, копія якого була Вам спрямована, Ваша передбачувана участь у конкурсі повинна супроводжуватися підтвердженням відкриття або винаходу, на підставі якого обґрунтовується присудження премії. В якості таких можуть бути копії цих знахідок або інші документи, що підтверджують факт відкриття. Попередні роботи можуть бути розглянуті лише за умови, що вони важливі і не були продемонстровані до недавнього часу. Заявки, подані після 31 січня 1940 р. Нобелівським комітетом розглядатися не будуть. Конверт з заявкою необхідно відправити за адресою:

Нобелівський комітет з фізики.
Стокгольм 50 (Швеція)

На конверті необхідно зробити позначку: заявка на присудження Нобелівської премії з фізики
Стокгольм, вересень 1939


H. PLEIJEL
Президент
/Підпис/


MANNE SIEGBAHN ERIK HULTHEN
/Підпис/ /Підпис/

AXEL E. LINDH C. W. OSEEN
/Підпис/ /Підпис/

А. WESTGREN
Секретар
/Підпис/


То ж, враховуючи складність проблеми, що вивчалася В. І. Даниловим зі співробітниками та внесок, зроблений ним і його учнями запрошення В. І. Данилова у вересні 1939 р. для номінації на Нобелівську премію з фізики 1940 р. можна вважати об’єктивним визнанням його наукових заслуг. Переклад запрошення, що надійшло В.І. Данилова, зроблений з англійської Ю. О. Фесько, наведений у цій статті. Звернемо увагу на такі моменти, як повна конфіденційність листа, наявність у згаданому документі оригінальних підписів членів Нобелівського комітету та те, що заявки на участь повинні бути подані до 31 січня 1940 р. Лист було відправлено у вересні 1939 р., тобто ця дата збігається з початком Другої світової війни. І це одна з важливих причин, яка не дала змоги провести присудження Нобелівської премії з фізики за 1940 р. Але це причина зовнішня.
Невідомо, чи встигли зібрати якісь документи у Нобелівському комітеті. Тому залишається питання, чи міг взагалі подати свої документи до розгляду В. І. Данилів з огляду на те, що відбувалося не тільки в країні, але й в конкретно у наукових установах (Дніпропетровському фізико-технічному інституті та Дніпропетровському державному університетів), в яких працював вчений. На наш погляд треба враховувати ще й внутрішні причини. За два роки до цієї події два відомих вчених, які працювали поряд з В. І. Даниловим були заарештовані як вороги народу та розстріляні. Це професор А. Е. Малиновський (керівник відділу фізики горіння та вибухів) та професор А. С. Рева (керівник відділу фізики високих тисків). Було багато й інших науковців з різних інститутів та наукових установ, репресованих у 1937 – 1938 рр. Тому, на наш погляд, В. І. Данилів навряд чи наважився б при таких обставинах, коли вчених звинувачували у шпигунстві на користь закордонних ворогів, прийняти участь у конкурсі на Нобелівську премію, навіть якби цей конкурс відбувся. Отже збіг обставин зовнішнього і внутрішнього характеру не дав змоги видатному вченому ще сильніше заявити про себе на весь світ. А коли час пройшов, з’явилися нові відкриття, нові вчені, які й стали претендентами на Нобелівську премію. Зокрема у 1945 р. лауреатом Нобелівської премії став фізик В. Паулі за відкриття принципу квантової фізики, названого його іменем.
І все ж знайдені і введені нами до наукового обігу документи свідчать, що вітчизняна фізика була на високому, світовому рівні, розвивалася не тільки не відстаючи, а навіть випереджаючи в певних напрямах світову науку. Дніпропетровськ був значним науковим центром з фізичних досліджень, які зосереджувалися у Дніпропетровському державному університеті та Дніпропетровському фізико-технічному інституту і стали тим «центром кристалізації», з яких виросли наукові школи з різних напрямів металофізики, далеко відомі за межами України.

Бібліографічні посилання.

1. Баум Б.А. Металлические жидкости. – М.: Наука, 1979.
2. Воспоминания профессора Д.С. Каменецкой // Архів музею історії Дніпропетровського національного університету. Далі: Архів МІ ДНУ.
3. Данилов В.И. Рассеяние рентгеновских лучей в жидкостях. – М.; Л.: ОНТИ, 1935. – 140 с.
4. Казачковский О.Д. Физик на войне – 2 . – М.: Энергоатомиздат. – 160 с.
5. Литвинко А.С. Внесок наукової школи фізики рідин В. І. Данилова у формування статистичної фізики в Україні // Вісник Дніпропетр. ун-ту. – Вип.. Сер. : Історія і філософія науки і техніки. – 2007. – Вип.. 14. – С.
6. О Виталии Ивановиче Данилове. Информация В.Е. Неймарка // Архів МІ ДНУ.
7. Особова справа академіка АН України Данилова Віталія Івановича // Архів НАН України. ф. 251. оп. 2. спр. 256.
8. Предводителев А.С. К проблеме жидкого состояния вещества // Развитие физики в России (очерки). – М.: Просвещение, 1970. – С. 177-197.
9. Радченко И.В. Молекулярная физика. – М.: Наука, 1965.
10. Радченко И.В. О В.И. Данилове и начале физических исследований в Днепропетровске // Архів МІ ДНУ.
11. Савчук В.С. Нариси з історії фізичних досліджень на Дніпропетровщині (1917–1945): Навч. посібник. – Д.: ДДУ, 1997. – 68 с.
12. Трудовий список Даниліва Віталія Івановича // Архів МІ ДНУ.
13. Фишер И.З. Физика жидкостей // Развитие физики в СССР. – М.: Наука, 1967. -= С. 358-376.
14. Храмов Ю.А. История формирования и развития физических школ на Украине / Отв. Ред. А.И. Ахиезер. – К.: Фенікс, 1991. – 216 с.
15. Храмов Ю.А. Физики: Биографический справ очник. – К.: Наук. думка, 1977. – 510 с.

Надійшла до редколегії 12. 06.06.
© 2009-2014 Савчук Варфоломей Степанович, все права соблюдены.Разработка сайта Студия Profit